Обробка експериментальних даних. 1. Покази лічильника до початку роботи

1. Покази лічильника до початку роботи.

2. Покази лічильника після закінчення роботи.

3. Кількість витраченої енергій в кДж

де Е - витрата енергії в кВт-год.

4. Вага розчину після упарювання G1, кг

5. Вага розчину до упарювання G2, кг

6. Вага вторинної пари, Gw, кг.

Час, с Температура, °С Питома вага, н/м3 Концентрація, % Тиск, Па Молекулярна концентрація, кг/кмоль Теплота випарювання, Дж
Розчину Пари

Дослідне визначення температурної депресії

Розрахункове визначення температурної депресії і порівняння з дослідною.

Таблиця 1

Температура вторинної пари f Температура вторинної пари f Температура вторинної пари f
0,66 0,88 1,14
0,71 0,94 1,18
0,76 1,22
0,82 1,07 1,25

Графічна залежність температурної депресії від концентрації розчиненої речовини, Δ/=f(с).

Витрати енергій

Визначення корисної різниці температур

Лабораторна робота № 8

Визначення опору насадкової колони

Мета роботи:експериментальне визначення опору насадочної колони та порівняння його з розрахунковими даними опору колони.

1. Теоретичні основи

Гідравлічний опір колони визначається за формулою:

де: λ – коефіцієнт опору;

LK – довжина каналів, м;

de – еквівалентний діаметр каналів, м;

ρ – густина середовища, кг/м3;

ω – фактична швидкість середовища у каналах, м/с.

Коефіцієнт опору зв’язаний з критерієм Рейнольда такою залежністю:

При Re<40, λ=140/Re

при Re>40, λ=16/Re0,2

Критерій Рейнольдса визначається таким чином:

де: ωф – фіктивна швидкість середовища, м/с;

ρ – густина середовища, кг/м3;

α – питома поверхня шару насадки, м2/м3;

μ – в’язкість середовища, Паּс.

Фактична швидкість середовища у каналах визначається за формулою:

де: ωф – фіктивна швидкість середовища, м/с;

ε – порозність шару насадки.

Фіктивна швидкість середовища знаходиться таким чином:

де: Vc – секундні витрати повітря, м3/с;

F – поперечний перетин апарату, м2;

Поперечний перетин апарату знаходять за формулою :



F = 0,785d2, м2

де: d – внутрішній діаметр апарату, м.

Еквівалентний діаметр каналів визначається за формулою :

Довжина каналів визначається таким чином :

Lk=dkּH, м

де dk – коефіцієнт кривизни каналів (приймається рівним dk=1.2);

H – висота шару насадки , м.

Порізність шару насадки визначається за формулою:

де: Vш – об'єм шару насадки, м3;

ΣVч – сума об'ємів всіх часток, що складають шар насадки, мЗ;

Сума об'ємів всіх часток, що складають шар насадки визначається:

ΣVч=n·Vч, м3

де: n – кількість часток, що складають шар насадки;

Vч – об’єм однієї твердої частки, м3.

Vч=0,785ּdч2ּhч, м3

де: dч – діаметр однієї частки,м;

hч – висота однієїчастки,м .

Питома поверхня шару насадки визначається за формулою:


де: F – поперечний перетин апарату, м2;

Vш – об'єм шару насадки, м3.

Поверхня всіх частин шару визначаєтьсятаким чином ;

F=nּfч, м2.

де: n – кількість усіх часток у насадці;

fч – поверхняоднієї частки, м2.

Опис установки

Установка для визначення опору насадочної колони складається із компресора (1), з якого повітря під тиском через кран (2), ротаметр (3 ) надходить до насадочноїної колони (4), а звідти – у u-подібний манометр (5 ) .

Проведения роботи

Включається компресор і кран на газопроводі. Викладач або лаборант задають витрати повітря, які необхідні для проведення дослідів, За допомогою ротаметру встановлюються об'ємні витрати повітря, які знаходяться за калібровочним графіком для апарата. За u-подібним манометром визначають перепад тиску або опір колони. Дослід повторюють 3-4 рази.

1 – компресор; 2 – кран; З – ротаметр; 4 – насадочна колона.



Рисунок 1 - Установка для визначення опору насадочної колони


5219966172905692.html
5220011256263902.html
    PR.RU™